М’ясо — актуально, шкурка — перспективаХоча кролівництво в нашій країні незаслужено призабуте, воно, поза сумнівом, залишається однією з найперспективніших галузей українського тваринництва. З-поміж свійських ссавців кролі характеризуються найліпшими показниками окупності вкладених коштів, плодючості і конверсії спожитого корму. Наші західні сусіди — поляки й угорці — випередили нас і тут: вони вирощують кролів промисловим способом, маючи на цьому чималу вигоду. А у французів є навіть закон про цю галузь сільського господарства. Ми ж і досі не можемо оговтатися від шоку, викликаного епідемією міксоматозу, який, немов сніг у грудні, став для нашої ветеринарної служби цілковитою “несподіванкою”. Проте українське кролівництво остаточно “ще не вмерло”. Одним із осередків, де кролівничі технології успішно реалізуються і дають прибутки, є фірма “Родо”. Цей матеріал є викладом досвіду, здобутого спеціалістами цієї фірми. Утримання Промислова технологія передбачає утримання кролів у закритих приміщеннях із регульованим мікрокліматом. Регулювання полягає в підтриманні температури повітря на рівні не нижче нуля градусів, додержанні певного світлового режиму і, найголовніше, вентиляції. За цих умов з’являється можливість отримувати окроли цілий рік. Адже кролів, так само як і інших тварин, на “романтичні стосунки” більше тягне навесні. “Плодяться мов кролики”, — так кажуть ті, хто ними не займався. Насправді ж усе не так просто: примусити самицю спаровуватися восени досить нелегко. На плодючості кролів позначаються фактори, пов’язані із сезонністю: коливання температури, тривалість світлового дня тощо. У доепідемічну добу в Україні вже запровадили елементи промислових технологій вирощування кролів. Тоді на рівні рядових господарств почали широко використовувати так звані шеди — будівлі нескладної конструкції, складені з дерева й шиферу. Шеди не мали опалення, проте захищали поголів’я від вітрів. За великої концентрації тварин температура там була вищою, ніж іззовні. З “приходом” міксоматозу шеди спорожніли. Нині вони стоять покинуті, а подальше їх використання з санітарного погляду вважається недоцільним. Проте якщо підходи до кролівництва переглянути, його відродження в Україні є цілком можливим. Говорячи про промислове кролівництво в умовах сучасного господарства (колишнього колгоспу), можна як орієнтир обрати колишній корівник (розмірами 80х20 м). Нині по селах чимало з них стоять порожні. У такому приміщенні з порівняним “комфортом” можна розмістити до 600 кролематок. Кожна з них дасть 30 голів вирощеного молодняку на рік (народити кролиця може й більше, проте надмірна інтенсифікація цього процесу дуже її виснажує). У корівнику, після видалення з нього всіх зайвих “нутрощів” і ретельної санітарної обробки, рядами розміщують клітки. Приточну вентиляцію слід розмістити на даху (приточні шахти в корівниках є), а в нижній частині стін — обладнати витяжні отвори з вентиляторами: завдяки цій системі, з приміщення видалятимуться аміачні пари. Для обігріву місцеві умільці можуть спорудити печі, які працюватимуть на доступному паливі. Температуру взимку слід підтримувати на рівні плюс 10°С. Тривалість світлового дня краще регулювати за допомогою ламп денного світла: вони й економніші, і їхнє світло більше нагадує природне денне. Хоча ефект тривалішого дня сприяє кращому розмноженню кролів, проте освітлення не треба робити яскравим: у природі кролі живуть у норах, де завжди напівтемрява. Клітка кожної кролематки має бути обладнана маточним відділенням. Якщо вона стоятиме на вулиці, то від зимових окролів доведеться відмовитися. Товарний молодняк можна довирощувати й на відкритому повітрі: для молоді фактори тепла і тривалості дня не такі принципові, проте, перебуваючи взимку на вулиці, кролі споживатимуть більше корму, енергія якого йтиме на обігрівання тіла. “Пропозиція” (№ 8—9’2000) друкувала позитивні відгуки щодо створеної російським винахідником Ігорем Михайловим конструкції кролячої клітки. Але, на думку спеціалістів ТОВ “Родо”, михайлівські клітки занадто громіздкі, дорогі (1500 грн) і незручні в обслуговуванні. Клітка, що її використовують на фермі ТОВ “Родо” у Броварах (Київська область), для тварин є не менш функціональною і затишною, проте коштує вдесятеро дешевше. Санітарно-ветеринарні заходи У сучасних промислових кролівничих технологіях чільну роль відведено додержанню санітарних норм і ветеринарному обслуговуванню. Йдеться передусім про звичайну чистоту на кролефермі, якої досягають прибиранням під клітками (кролячі екскременти мають вільно висипатися з них униз і прибиратися системою гноєвидален-ня), чищенням кліток скребачкою та їх миттям. Регулярно клітки треба мити із додаванням дезінфікуючих засобів, проводити повну дезінфекцію приміщення. Головні робочі інструменти на кролефермі — скребачка, лопата, віник і ганчірка. Інший момент, який має убезпечити поголів’я від епідемій, — це ветеринарія. Три найпоширеніші кролячі хвороби — гемарогічна хвороба кролів, міксоматоз і кокцидіоз. Перші дві лікуванню не піддаються, боротися з ними можна лише вакцинуванням. Останню попереджують профілактичним згодовуванням препаратів і підтриманням чистоти. До вакцинації слід поставитися дуже серйозно: препарати купляти належить не з рук, а тільки у ветаптеці, причому вакцину аптекар має видати з холодильника; після відкриття ампули зберігати її можна не довше трьох годин. Крім окремих вакцин проти міксоматозу і гемарогічної хвороби кролів, у продажу є комбінована вакцина проти обох цих хвороб, однак її ефективність дуже низька. Виконувати вакцинування нескладно й самому, не вдаючися до допомоги ветлікаря. Треба лише додержувати інструкцій, що додаються до препаратів. Проти міксоматозу молодняк вакцинують у віці 28 днів, проти гемарогічної хвороби кролів — у 1,5 місяця. Тих тварин, що йтимуть на ремонт і поповнення маточного стада, через три місяці слід ревакцинувати за тією самою схемою. Щороку вакцинування маточного поголів’я треба повторювати. Важливо пам’ятати ще й таке: “гемарогічку” слід робити будь-якої пори року. Що ж до міксоматозу, то, з метою оптимізації затрат, проведення ревакцинації проти цієї хвороби варто відкласти до моменту, коли загроза її спалаху збільшиться. Адже такі спалахи відбуваються здебільшого в періоди лету комарів, тобто у травні-червні і серпні-вересні. Стовідсоткової гарантії жодна вакцина не дає, але й дев’яностовідсоткова — також добре. Наприклад, цього року в Броварському районі спостерігалися значні спалахи міксоматозу, проте поголів’я ТОВ “Родо” падежу не зазнало. Перехворіло лише 5—6 тварин і то у легкій формі (хвороба виявилася в тому, що на вухах з’явилися невеличкі пихирці). Годівля Існують і описані в літературі різні варіанти годівлі кролів. Усі вони випливають з досвіду кролівників різних країн і різних регіонів. Але загальноприйнятою думкою є та, що оптимальним варіантом раціону є збалансований гранульований комбікорм, складовою частиною якого є трав’яне борошно. Проте для більшості українських сільгоспвиробників він є задорогим; пом’якшити ціновий фактор можна, наполовину “розбавляючи” комбікорм наявними в господарстві овочами (морквою, капустою, картоплею) і сіном. Свіжу траву краще не використовувати, її слід підв’ялювати протягом одного дня. Цікавим є досвід фірми “Топаз” (Макарівський район Київської області), яка для годівлі свого поголів’я використовує екструдат: щось на кшталт кукурудзяних паличок, зробленого із зерносуміші (пшениці, ячменю, кукурудзи). Такий варіант годівлі є досить непоганим рішенням, проте тут треба мати на увазі деякі моменти. По-перше, екструдер коштує близько 8 тис. грн, по-друге, правильно збалансувати кормосуміш може лише досвідчений зоотехнік. Нарешті, збагатити екструдат вітамінами та мінералами кустарним способом неможливо, оскільки норма витрат вітамінів дуже мала: 100 г на 1 т корму. Тож неспеціалістам з концкормами краще не фантазувати, а звернутися по кваліфіковану консультацію. Згідно з рекомендаціями Ігоря Михайлова, кролі мають їсти концкормів досхочу. У “Родо” з цим погоджуються лише щодо сіна: воно в годівниці повинно бути завжди. Проте якщо кролематка споживатиме необмежену кількість комбікорму, особливо в період спокою, вона розжиріє. А в жирної кролиці запліднення відбувається гірше, приплід часто народжується недорозвиненим. Жирний самець — це також погано: він лінивий, якість сперми в нього гірша. Тому в “Родо” додержують принципу регульованої годівлі за нормою: на 1 кг живої ваги кроля — 30—40 г концентрованого комбікорму на добу. Причому, цю норму у товарних фермах можна сміливо урізати наполовину і компенсувати за рахунок високоякісних сіна та овочів. Годівницю в клітці треба зробити таким чином, щоб до неї не могли потрапляти екскременти, щоб кріль не міг у ній сісти і її перекинути. Перевагу краще віддати металевій, а не пластиковій, бо деякі кролі мають схильність пластикові речі гризти. Водночас годівниця має бути зручною для чищення і давання корму. З цього погляду найоптимальнішим варіантом є прикріплення її на певній висоті до внутрішнього боку дверцят. У напувалці весь час має бути чиста вода. За матеріалами http://www.ukragroportal.com | |
|
||||
 |
||||